Based on: Mazza, T., Azzali, S., Reichelt, K. J., & Fornaciari, L. (2026). Short horizon for audit partner and audit quality: Evidence from a dual-rotation regime. Journal of Accounting, Auditing & Finance, 41(2), 425–454. https://doi.org/10.1177/0148558X241293497
Journal: Journal of Accounting, Auditing & Finance
Impact Factor: 1.3 / 5-Year Impact Factor: 1.9
First published online: February 19, 2025
JEL codes: M42, M48
This study examines a critical but often overlooked consequence of mandatory auditor rotation: what happens when audit firm rotation and audit partner rotation operate together and unintentionally shorten the time horizon of an individual audit partner.
The authors study Italy, a unique regulatory setting where audit firms must rotate after 9 years and audit partners after 7 years. This dual-rotation regime creates an uneven structure: some audit partners have a full engagement horizon, while others enter the audit relationship knowing that their remaining time with the client will be short.
The key argument is direct: when an audit partner has a shorter expected horizon, the incentive to invest deeply in client-specific knowledge declines. Audit quality can suffer because the partner has less time to recover the benefits of learning, less accumulated tacit knowledge from predecessors, and weaker monitoring from successors.
Mazza et al. use the Italian dual-rotation regime as a quasi-natural setting to assess whether shorter audit partner horizons affect audit quality. The logic is strong because the shorter horizon is not simply a voluntary managerial choice. It emerges from the interaction between two mandatory rotation rules.
Audit quality is assessed through financial reporting outcomes. The core assumption is standard in audit research: lower-quality audits are more likely to allow greater discretion in financial reporting, weaker constraint of earnings management, or less rigorous professional judgment.
The findings are clear: clients audited by partners with shorter horizons are associated with lower audit quality.
This result challenges the clean regulatory assumption that more rotation automatically improves independence and audit quality. Rotation may reduce familiarity threats, but it can also destroy audit knowledge. The Italian case shows that when rotation rules are layered without careful design, they can create incentives that weaken the audit process.
The study identifies three main mechanisms:
The article does not argue against auditor rotation as such. Its stronger point is that poorly coordinated rotation rules can damage audit quality.
Mandatory firm rotation and mandatory partner rotation may each have a defensible policy rationale. But when combined mechanically, they can create short partner horizons that reduce effort, learning, and accountability. This is a design failure, not a failure of the rotation idea alone.
For EU audit regulation, the message is uncomfortable but important: independence rules must be tested not only by their formal logic, but by their behavioral consequences inside audit firms.
For the EU-TRUST project, this article is highly relevant because it speaks directly to one of the project’s core themes: mandatory auditor rotation as an EU policy tool for strengthening independence, transparency, and public trust.
The Ukrainian policy discussion should avoid copying EU mechanisms mechanically. Rotation can support independence, but only if the rule is designed with attention to audit knowledge, transition planning, partner incentives, and institutional capacity.
The lesson is precise: trust in audit is not built by rotation alone. It is built by rules that preserve independence without destroying professional expertise.
На основі: Mazza, T., Azzali, S., Reichelt, K. J., & Fornaciari, L. (2026). Short horizon for audit partner and audit quality: Evidence from a dual-rotation regime. Journal of Accounting, Auditing & Finance, 41(2), 425–454. https://doi.org/10.1177/0148558X241293497
Журнал: Journal of Accounting, Auditing & Finance
Impact Factor: 1.3 / 5-Year Impact Factor: 1.9
Перша онлайн-публікація: 19 лютого 2025 року
JEL codes: M42, M48
Це дослідження аналізує важливий, але часто недооцінений наслідок обов’язкової ротації аудиторів: що відбувається тоді, коли одночасно діють ротація аудиторської фірми і ротація ключового партнера з аудиту.
Автори досліджують Італію — унікальне регуляторне середовище, де аудиторська фірма має ротуватися після 9 років, а партнер з аудиту — після 7 років. Такий режим подвійної ротації створює нерівномірну структуру: один партнер може мати повний горизонт роботи з клієнтом, тоді як інший входить в аудит уже з розумінням, що його період роботи буде коротшим.
Ключова ідея проста: якщо партнер з аудиту має коротший очікуваний горизонт роботи з клієнтом, у нього зменшуються стимули інвестувати у глибоке розуміння бізнесу клієнта. Це може погіршувати якість аудиту, оскільки партнер має менше часу, щоб окупити професійні зусилля, накопичити клієнтські знання та передати їх наступнику.
Mazza та співавтори використовують італійський режим подвійної ротації як особливе регуляторне середовище для оцінки впливу короткого горизонту партнера на якість аудиту. Сила цього дизайну в тому, що короткий горизонт не є просто добровільним вибором аудитора чи клієнта. Він виникає через взаємодію двох обов’язкових правил ротації.
Якість аудиту оцінюється через результати фінансової звітності. Логіка стандартна для аудиторських досліджень: нижча якість аудиту означає слабший контроль за управлінськими судженнями, більший простір для маніпуляцій зі звітністю та менш суворе застосування професійного скептицизму.
Результати чіткі: компанії, аудит яких здійснювали партнери з коротшим горизонтом роботи, асоціювалися з нижчою якістю аудиту.
Цей висновок ставить під сумнів спрощене регуляторне припущення, що більша ротація автоматично підвищує незалежність і якість аудиту. Ротація справді може зменшувати ризик надмірної близькості між аудитором і клієнтом. Але вона також може руйнувати накопичені професійні знання про клієнта.
Дослідження показує три основні механізми:
Стаття не заперечує саму ідею ротації аудиторів. Її сильніший висновок полягає в іншому: погано скоординовані правила ротації можуть погіршити якість аудиту.
Обов’язкова ротація аудиторської фірми і обов’язкова ротація партнера можуть мати переконливе регуляторне обґрунтування окремо. Але якщо їх поєднати механічно, вони можуть створити короткий горизонт партнера, який знижує зусилля, навчання і відповідальність. Це проблема дизайну регулювання, а не лише проблема ротації як такої.
Для регулювання аудиту в ЄС цей висновок неприємний, але важливий: правила незалежності потрібно оцінювати не тільки за їхньою формальною логікою, а й за реальними поведінковими наслідками всередині аудиторських фірм.
Для проєкту EU-TRUST ця стаття є особливо релевантною, оскільки прямо стосується однієї з центральних тем проєкту: обов’язкової ротації аудитора як інструменту політики ЄС для посилення незалежності, прозорості та суспільної довіри.
Українська дискусія щодо аудиторської реформи не повинна механічно копіювати європейські механізми. Ротація може підтримувати незалежність, але тільки тоді, коли правило враховує накопичення аудиторських знань, планування переходу, стимули партнерів і спроможність інституцій.
Головний урок точний: довіра до аудиту не створюється самою ротацією. Вона створюється такими правилами, які захищають незалежність аудитора, але не знищують його професійну експертизу.
