Research Insight #2
Supreme Audit Institutions as Pillars of Accountability: What a 189-Country Dataset Reveals About Governance and Oversight
Supreme Audit Institutions (SAIs) – national bodies mandated to audit government activities and public accounts – are among the most structurally diverse yet universally present governance mechanisms in the world. Despite their ubiquity, empirical knowledge of how SAI design correlates with accountability outcomes and good governance has remained fragmented, largely confined to single-country or regional studies. Romão et al. (2026) address this gap by constructing the most comprehensive global dataset on SAI attributes to date, covering 189 countries and drawing on INTOSAI membership data for 2022–2023.
Research Design: A Global Matrix of Governance
The study combined cluster analysis and statistical modelling to segment countries into homogeneous groups based on two parallel dimensions: (A) SAI institutional attributes and varieties of democracy, and (B) country-level characteristics across accountability and good governance indicators. Governance variables were drawn from internationally established indices – including the World Bank’s Worldwide Governance Indicators — capturing dimensions such as rule of law, government effectiveness, control of corruption, political stability, and voice and accountability. This dual segmentation yielded four institutional SAI profiles and three country-based governance profiles, creating a global accountability and good governance matrix.
Key Findings: Heterogeneity, Clusters, and Critical Correlations
The most robust finding is empirically straightforward yet institutionally significant: accountability and good governance are positively correlated globally. Countries with higher good governance scores consistently exhibit stronger accountability performance, and vice versa – confirming that SAI effectiveness is not a standalone institutional achievement but a function of the broader governance ecosystem in which it operates.
The country-based clustering reveals five meaningful patterns:
The Design Finding: No Universal SAI Model
Critically, Romão et al. (2026) find that no single SAI model universally prevails or outperforms others. Most SAIs worldwide are oriented toward general auditing and non-judicial oversight, but their effectiveness is deeply shaped by the political and governance environment in which they function. SAI independence, audit scope, and sanctioning powers all matter – but their impact is conditioned by state capacity, political pluralism, and administrative quality. This is a direct challenge to one-size-fits-all reform prescriptions: transplanting a high-performing SAI model into a low-capacity governance context does not automatically produce accountability gains.
Why This Matters for Institutional Trust
The paper’s central contribution is empirical validation, at global scale, of a relationship that governance theorists have long hypothesised but rarely demonstrated with such geographic breadth: institutional design and governance quality are mutually reinforcing. SAIs do not create good governance in isolation – they amplify it where state capacity and democratic institutions already provide fertile ground.
For the EUTRUST project, these findings crystallise a crucial design principle for trust-building reforms across European institutions: the question is never merely whether oversight bodies exist, but whether the institutional environment enables them to function with genuine independence, adequate resources, and civic legitimacy. Countries – including post-conflict or transitional states like Ukraine – that invest in strengthening both SAI capacity and the broader governance infrastructure create a compounding effect: stronger oversight raises accountability, which in turn deepens institutional trust and improves governance outcomes.
Дослідницький інсайт #2
Вищі органи фінансового контролю як опора підзвітності: що розкриває база даних 189 країн
На основі: Romão et al. (2026). Mapping supreme audit institutions, accountability, and good governance: A global comparative analysis. Journal of Comparative Policy Analysis.
Вищі органи фінансового контролю (ВОФК) – національні інституції, уповноважені проводити аудит діяльності уряду та публічних фінансів – є одними з найструктурно різноманітніших, але водночас універсально присутніх механізмів урядування у світі. Попри їхню повсюдність, емпіричні знання про зв’язок між дизайном ВОФК і результатами підзвітності та доброго врядування залишалися фрагментованими. Ромао та ін. (2026) заповнюють цю прогалину, створивши найбільш комплексну глобальну базу даних про атрибути ВОФК на сьогодні — вона охоплює 189 країн і спирається на дані членів INTOSAI за 2022–2023 роки.
Методологія: Глобальна матриця урядування
Дослідження поєднало кластерний аналіз та статистичне моделювання для сегментації країн за двома паралельними вимірами: (А) інституційні атрибути ВОФК і різновиди демократії, та (Б) характеристики країн за показниками підзвітності та доброго врядування. Змінні урядування взяті з міжнародно визнаних індексів – зокрема Worldwide Governance Indicators Світового банку – охоплюючи верховенство права, ефективність уряду, контроль над корупцією, політичну стабільність та право голосу. Ця подвійна сегментація дала чотири інституційні профілі ВОФК і три профілі країн.
Ключові висновки: Гетерогенність, кластери та критичні кореляції
Найбільш надійний висновок є емпірично очевидним, але інституційно значущим: підзвітність і добре врядування є позитивно корельованими у глобальному масштабі. Країни з вищими показниками доброго врядування стабільно демонструють сильнішу підзвітність – підтверджуючи, що ефективність ВОФК є не ізольованим інституційним досягненням, а функцією ширшої екосистеми управління.
Кластеризація за профілями країн виявила п’ять значущих патернів:
Головний висновок: Немає універсальної моделі ВОФК
Критично важливо: Ромао та ін. (2026) констатують, що жодна модель ВОФК не є універсально переважаючою або найефективнішою. Ефективність ВОФК глибоко залежить від політичного та управлінського середовища, в якому вони функціонують. Незалежність ВОФК, обсяг аудиту та повноваження щодо санкцій – усе це важливо, але їхній вплив обумовлений державним потенціалом, політичним плюралізмом та якістю адміністрування. Це є прямим викликом рецептам реформ «одного розміру для всіх».
Чому це важливо для інституційної довіри
Центральний внесок статті – емпірична валідація у глобальному масштабі відносини, яку теоретики врядування давно постулювали: інституційний дизайн і якість управління взаємно підсилюють одне одного. ВОФК не створюють доброго врядування ізольовано – вони підсилюють його там, де державний потенціал і демократичні інституції вже забезпечують сприятливе середовище.
Для проєкту EUTRUST ці знахідки кристалізують ключовий принцип проектування реформ із зміцнення довіри: питання полягає не лише в тому, чи існують наглядові органи, а в тому, чи дозволяє інституційне середовище їм функціонувати з реальною незалежністю, достатніми ресурсами та громадянською легітимністю. Країни – зокрема такі, як Україна, що перебувають на шляху трансформації — які інвестують одночасно у зміцнення потенціалу ВОФК і ширшої інфраструктури управління, створюють накопичувальний ефект: сильніший нагляд підвищує підзвітність, яка своєю чергою поглиблює інституційну довіру та покращує результати врядування.
