Ліси України одночасно виконують природоохоронну, кліматичну, економічну та безпекову функції. Війна різко посилила навантаження на них. Пожежі, обстріли, мінування, забруднення ґрунтів, пошкодження природоохоронних територій і відсутність доступу до частини лісів ускладнюють оцінювання збитків, гасіння пожеж та планування відновлення.
За даними, оприлюдненими на основі супутникового моніторингу Спільного дослідницького центру ЄС, у 2024 році в Україні зафіксовано майже 9 000 пожеж, які охопили близько 965 000 гектарів територій. Приблизно третину цієї площі становили сільськогосподарські землі. Тому цей показник не слід помилково трактувати як 965 000 гектарів назавжди втраченого лісу. Водночас він чітко показує масштаб пожежного навантаження та потребу в точному картографуванні наслідків. Актуальні дані доступні через Європейську інформаційну систему лісових пожеж EFFIS, а аналіз показників за 2024 рік наведено в матеріалі Reuters із посиланням на дані JRC.
Україна має стратегічну основу для реформ. Державна стратегія управління лісами України до 2035 року передбачає стале управління лісами, підвищення їхньої стійкості до зміни клімату, цифровізацію, прозорість і наближення до європейських підходів.
Оновлений Операційний план реалізації Стратегії на 2025–2027 роки визначає практичні пріоритети:
Це правильний напрям. Проблема полягає у спроможності реалізувати його в умовах війни, дефіциту повних даних, небезпечного доступу та значного масштабу пошкоджень.
Лісова стратегія ЄС до 2030 року розглядає ліс не лише як джерело деревини. Ліс оцінюється як багатофункціональна екосистема, що підтримує біорізноманіття, накопичує вуглець, регулює воду, зменшує кліматичні ризики, забезпечує зайнятість і підтримує сільські території.
Європейський підхід спирається на п’ять взаємопов’язаних принципів:
Цей підхід посилив Регламент ЄС про відновлення природи, який набув чинності 18 серпня 2024 року. Він передбачає охоплення заходами з відновлення щонайменше 20% сухопутних і морських територій ЄС до 2030 року, а до 2050 року всіх екосистем, які потребують відновлення. Для лісів документ вимагає позитивної динаміки за конкретними показниками, включно зі зв’язністю лісів, запасами органічного вуглецю та станом лісового біорізноманіття.
Головний розрив між Україною та ЄС полягає не у відсутності стратегічних документів. Україна вже має цілі щодо сталого управління, цифровізації, відновлення та європейської інтеграції.
Розрив виникає між задекларованими цілями та повним циклом їх реалізації:
Україні також потрібен чіткий перехід від показника «скільки гектарів посаджено» до питання «яку екосистему відновлено, наскільки вона стійка та які природні функції вона виконує».
1. Створити єдину карту пошкоджених лісів
Карта має поєднати супутникові дані, матеріали лісовпорядкування, інформацію про пожежі, забруднення, мінування, незаконні рубки, втрату оселищ і стан природоохоронних територій.
2. Відокремити оцінювання відновлення від доступу до небезпечних територій
Якщо польове обстеження неможливе, слід використовувати дистанційне зондування, геоінформаційні системи, дрони та перевірені вторинні дані. Жодне дослідження не виправдовує ризик для життя.
3. Застосовувати ієрархію відновлення
Спочатку необхідно оцінити потенціал природного поновлення. Штучне лісовідновлення слід застосовувати там, де екосистема не здатна відновитися самостійно або де потрібне прискорене відновлення захисних функцій.
4. Встановити екологічні показники результативності
Для кожної території потрібні базові та цільові значення: стан ґрунту, видовий склад, природне поновлення, зв’язність оселищ, вуглецеві запаси, водорегулювальна функція та стійкість до пожеж і посух.
5. Відновлювати стійкі, а не формально заліснені території
Рішення мають враховувати кліматичні сценарії, місцеві умови, походження посадкового матеріалу, різноманіття видів і ризики повторних пожеж. Монокультури можуть швидко збільшити площу насаджень, але створити нові довгострокові ризики.
6. Зробити дані відкритими
Публічні карти, методики, показники й результати моніторингу підвищать якість рішень, зменшать корупційні ризики та дозволять науковцям, громадам і громадським організаціям перевіряти прогрес.
7. Інвестувати у знання та професійні компетентності
Україні потрібні фахівці, які одночасно розуміють лісівництво, екологічне право ЄС, відновлення природи, кліматичну адаптацію, геоінформаційні технології та роботу з громадами.
Україна не повинна механічно копіювати лісову політику ЄС. Її необхідно адаптувати до мінування, масштабних пожеж, забруднення, окупації та післявоєнного відновлення.
Водночас європейські принципи дають чітку основу: захищати цінні екосистеми, відновлювати природні функції, використовувати наукові дані, вимірювати результат і відкрито звітувати про прогрес. Саме такий підхід може перетворити відновлення лісів із набору окремих заходів на послідовну державну політику.
Цей матеріал підготовлено в межах проєкту EUFOR для інформаційних та освітніх цілей. Він не є офіційною позицією органів державної влади України або інституцій Європейського Союзу.
